Шаленість - то життя...

Я ДИКА!

Щодня я йду на пари у Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. Я студентка 2 курсу Інституту філології й журналістики. Звати мене Мельник Олена(це для тих хто любить офіційність),для друзів просто WILD Лена.

Чому WILD? Тому, що це назва мого життя. Виникає запитання: чи може життя мати назву?  Так, життя – це заплановане тобою майбутнє. Ми називаємо його по-різному «щасливе життя», «безхмарне життя», «позитивне життя», «дике життя», - це ж  і є назви буття. Чому я не вживаю, негативно забарвлених слів, тому що я ОПТИМІСТКА. Я кожну хвилину свого існування витрачаю на те, щоб відкривати нові світи, для того, щоб заряджати оточуючих ДИКОЮ ЕНЕРГІЄЮ, для того щоб нести у світ надію на те, що завтра буде СВІТАНОК і буде нове життя.

Епітетом мого життя є слова: «ПЕРЕМАГАЄ ТОЙ,ХТО РОБИТЬ НЕМОЖЛИВЕ». Для того, щоб жити потрібно постійно докладати зусилля - титанічну працю. Я кожну хвилину працюю над собою, просто для того, щоб вижити. «ПОМРИ ЗМАГАЮЧИСЬ» -  ці слова повинні бути для кожного взірцем.

Людина все життя працює, витрачає певну кількість енергії. А чи вистачить її до смерті? – Так, бо усе на світі – енергія. Лише ДИКЕ СЕРЦЕ НАРОДЖУЄ ДИКУ ЕНЕРГІЮ. Я є генератором, для позитиву, для болю, для сміху, для сліз;які б не були емоції – переробляються у ЕДИНЕ ПИЛИВО – ДИКУ ЕНЕРГІЮ. Для того, щоб чогось досягнути потрібно постійно покращувати свій рівень можливостей, тобто ШУКАТИ ВИЩЕ.

У кожного в житті була ситуація, коли відкривалося друге дихання. Як можна зрозуміти це явище? Ми просто зловили РИМТ. Що ж таке ритм? Ритм – це чергування зусилля й відпочинку, напруження і розслаблення нервів. Просто у той момент ви були на межі із нереальним і наше серце перетворилося на ударну установку, наш мозок підкорився ритму і творив ритм. Ми всі невільники ритму. Ранок - ніч. Сон – дійсність. Вдих –видих.

Є люди, які живуть лише так ,а не інакше. Я одна із них. НАС БАГАТО!

Мене навчили так жити. Хто? РУСЛАНА. Її музика несе мене до чарівного світу, туди де немає заборон, перешкод для думки, туди де кожен індивідуальний ,а не запрограмований синтетик, туди де Я ТАКА,ЯК Я Є, туди де вирує шаленість КОХАННЯ, туди де всі діючі, бо якщо є рух – значить щось змінюється, а якщо змінюється – значить є надія. Надія на краще майбутнє. РУСЛАНА – ідеал української жінки, точніше сказати втілення всіх її найкращих рис. Вона живе переступивши правила, вона – НЕСКОРЕНА, її обличчя – лід, тіло – вогонь. Вона - ДИКА СЕРЕД ДИКИХ.

Я живу по її правилам, але граю у свою гру(в цьому і проявляється моя індивідуальність).Я  не така, як всі і цим пишаюсь!

Про себе: Ромашка, Кактус, Маргаритка.

Займаюся складними видами діяльності… разом з тим дуже класними - Я абітурієнт і ще школяр востаннє, а шкода, бо це найкращі роки мого життя, ніколи не треба чекати нового, а жити теперішнім, насолоджуватись кожною миттю, цим я зараз керуюся.

Цікавість: Україна. Культура. Західна Україна. Дизайн. Фото-лазити скрізь в будь-яких позах шукаючи кадри:)а коли знаходжу і бачу класні результати, то цілий день радію як дитя. Мистецтво: я «архітектор повітряних замків». Пишу вірші. МАЛЮВАННЯ-поринаю з головою, ховаюсь від світу, занурююсь у себе, малюю те, що заманеться, те що оригінальне і не відноситься до банальності. Перший класний малюнок - це була змальована Руслана, завдяки якому мене взяли в художню школу без екзаменів. А ще листи: читати, писати, відправляти, збирати, розмальовувати, ховати, а потім знаходити. Подорожі, вилазки на природу з друзями. ВЕСНА, квіточки, трава, сонечко, натхнення.

Читка: вкрай зіпсована СучУкрЛітом.

Головна історія: Не вірила в здійснення мрій. Почалось все з повідомлення в журналі про знайомства людей з однаковими музичними вподобаннями, а саме з смс, яке я відправила незнайомій дівчині. Тепер це одна з моїх найкращих подруг, з якою ми спочатку переписувались, передзвонювались, пізніше вона мене запросила на гостини.

Мій приїзд співпав з культурним фестивалем у Ржищеві, де виступила Руслана, на який ми потрапили, де ми разом знайомились з фан-клубом. Це була наша перша зустріч і перша проста мрія - побувати на концерті Руслани, але емоцій було стільки, що це більше скидалося на сон, хіба мрії так круто збуваються? Тепер я вірю в те, що нема нічого нездійсненного, а мрії збуваються ще крутіше, ніж ми собі їх уявляємо.

---